Насилля в сім’ї. Як його уникнути?

 

Насилля в сім’ї. Як його уникнути?

Наслідки сімейного насилля, жорстокого поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоровю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. 

З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

 Діти, яких поважають, учать поважати інших. Про яких турбуються — вчать ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. 

Процес виховання дитини є однією з найскладніших задач, які ставить перед людиною життя. Здавалося б, це навпаки має бути досить легко, адже йде мова про власну дитину, про свою кров і плоть. Але кожен батько й матір неодмінно стикаються з нерозумінням дитини, рівно як і з власними марними спробами осягнути її. Саме тому дитячі психологи розробили низку принципів, спираючись на які можна досягти дійсно вражаючих успіхів у налагоджені стосунків з дітьми.

Дитина — це інша людина, яка може відчувати на собі вплив з боку батьків, може піддаватись вихованню, успадкувати деякі риси, але вона завжди є окремою самостійною істотою. Задача батьків полягає у тому, щоб дати їй всі можливості для того, аби вона виросла самодостатньою, цільною, здоровою особистістю, яка здатна самотужки створити умови для власного щасливого життя. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ, щодо уникнення насильства в сім’ї

Домашнє насильство - це система поведінки, а не окремий випадок!

Отже, перш ніж карати дитину „за щось”, „для чогось”, варто розуміти:

· не можна примусити щось зрозуміти - треба підвести до розуміння того, як слід робити;

· правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як до людини;

· сім’я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.

Тому:

· якщо є сумнів, карати чи не карати, - карати не слід;

· неприпустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими іншими насильницькими діями ( крутити вуха, скубти) - це прояви садизму;

· неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;

· неприпустиме приниження гідності - дитина втрачає віру в себе, у власне«Я»;

· неприпустимо дорікати дітям лише за те, що ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.

Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби обов’язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б’ють сьогодні рідні батьки?

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

Готовність дитини до школи

 

Готовність дитини до навчання в школі

 

Готовність дитини до навчання в школі

Щоб допомогти налаштуватися на новий ритм життя, краще говорити дитині:

-у тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш(постараєшся).

· в школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.

· у класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком ймовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів.

Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.

Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов’язані з першим вересня.

Але важливо, щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.

Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов’язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала дорослішою. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.

Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії.

Отже, було б добре якби дитина змогла :

1.Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках).

 

2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …

3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.

4. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп».

5. Прямий і зворотний відлік в межах 10.

6. Вміти складати і віднімати числа в межах 10.

7. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.

8. Знаходити схожість і відмінності між предметами.

9. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.

10. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.

10. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.

11. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш.

12. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …

13. Знати 10-12 основних кольорів.

14. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.

15. Слухати казку і переказати ключові події.

16. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.

17. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.

18. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.

19. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі.

20. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком.

Фізіологічні показники:

1. Зміна не менше 2 молочних зубів.

2. Дитина може дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).

3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.

4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.

5. Вміє кидати і ловити м’яч.

6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.

7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.

8. Скачок в зрості.

9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).

Cлужби підтримки у випадку домашнього насильства

 Cлужби підтримки у випадку домашнього насильства

Перелік організації та установ,

служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід

звернутися у випадку домашнього насильства

• Урядова гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 1547

• Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і ґендерної дискримінації 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123 (з мобільного) (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно) для отримання консультацій юриста або психолога.

• Національна дитяча “гаряча лінія”: 0-800-500-225 або 116-111.

• Національна поліція: 102.

• Про випадки вчинення домашнього насильства можна повідомляти управління молоді та спорту Кропивницької міської ради за телефоном  (0522) 35 83 12 або надсилати повідомлення на електронну пошту: umc@krmr.gov.ua

• Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради за телефоном  (0522) 35 83 36 або надсилати повідомлення на електронну пошту: upravlditey@krmr.gov.ua

Управління освіти Кропивницької міської ради за телефоном  (0522)35-83-48 або надсилати повідомлення на електронну пошту: osvita@krmr.gov.ua

Стоп булінг

 

Сімейні цінності –шлях до щастя

 

Сімейні цінності –шлях до щастя

Роль сім`ї у вихованні і навчанні дітей – велика і відповідальна. Сім‘я в доступних межах і формах здійснює завдання розумового, морального, естетичного і фізичного виховання, дбає про її гармонійний розвиток.

Не дарма в народі говорять-„Нащо клад – коли у сім‘ї лад”.І в цьому вислові закладено глибокий педагогічний зміст. Особливу роль у вихованні і навчанні дітей в сім‘ї відіграє загальний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість сім‘ї .Виховання дітей в сім‘ї має, безперечно, суб‘єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо.

Задля розвитку особистості дитини, її духовності й душевності психологи радять, особливу увагу приділити виховуваню толерантності – здатності без агресії сприймати думки, поведінку, спосіб життя іншої людини, що відрізняються від власних. Батькам варто з уважністю поставитися до виховання дитячої толерантності як інтегративної якості і знати шляхи її формування.

Толерантність всіх членів родини у свою чергу передбачає повагу до самобутнього внутрішнього світу дитини, віру в перемогу добрих починань у міжособистісних відносинах, відмову від методів грубого примусу й будь-яких форм авторитаризму. Толерантність – не окрема якість, а сумарна характеристика взаємопов’язаних властивостей особистості. Аби виховати толерантну особистість, винятково важливим є підтримувати толерантні стосунки між членами родини, адже діти – дзеркало відносин і характерів батьків і найближчого оточення.

Саме в дитинстві закладається весь фундамент, вся основа подальшого щасливого та гармонійного майбутнього. Задля виховання щасливої людини, варто допомогти малюку навчитися дружити, адже в дитинстві закладаються основи дружніх стосунків.

Так на що ж варто звернути увагу ?

·                    Із самого раннього дитинства давайте дитині можливість спілкуватися з дітьми якнайбільше.

·                    Учіть малюка бути уважним до оточуючих, співпереживати, розуміти інших людей.

·                    Покажіть маляті способи виходу з конфліктних ситуацій.

·                    Демонструйте позитивний приклад гармонійного спілкування з оточуючими.

Якщо дитина часто потрапляє в конфліктні ситуації, варто звернути увагу,на такі рекомендації :

·                    Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими.

·                     Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

·                    Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

·                    Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як говорив А.С. Макаренко : «Навчити дитину бути щасливою не можливо, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна»

Психологи радять дотримуватися таких порад, для того щоб виховати дружелюбну та толерантну особистість

1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших, виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.

2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.

3. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної України є доступним майже кожній родині.

4. Говоріть про відмінності між людьми з повагою. Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту, мислення тощо.

5. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога швидше.

І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини – це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.