Насилля в сім’ї. Як його уникнути?
Наслідки сімейного насилля, жорстокого поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоровю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки.
З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вміння контактувати з людьми.
Діти, яких поважають, учать поважати інших. Про яких турбуються — вчать виявляти турботу. Яких люблять такими, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей.
Процес виховання дитини є однією з найскладніших задач, які ставить
перед людиною життя. Здавалося б, це навпаки має бути досить легко, адже йде
мова про власну дитину, про свою кров і плоть. Але кожен батько й матір
неодмінно стикаються з нерозумінням дитини, рівно як і з власними марними
спробами осягнути її. Саме тому дитячі психологи розробили низку принципів,
спираючись на які можна досягти дійсно вражаючих успіхів у налагоджені
стосунків з дітьми.
Дитина — це інша людина, яка може відчувати на собі вплив з боку батьків, може піддаватись вихованню, успадкувати деякі риси, але вона завжди є окремою самостійною істотою. Задача батьків полягає у тому, щоб дати їй всі можливості для того, аби вона виросла самодостатньою, цільною, здоровою особистістю, яка здатна самотужки створити умови для власного щасливого життя.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, щодо уникнення насильства в сім’ї
Домашнє насильство - це система поведінки, а не окремий випадок!
Отже, перш ніж карати дитину „за щось”, „для чогось”, варто розуміти:
· не можна примусити щось зрозуміти - треба підвести до розуміння того, як слід робити;
· правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як до людини;
· сім’я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.
Тому:
· якщо є сумнів, карати чи не карати, - карати не слід;
· неприпустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими іншими насильницькими діями ( крутити вуха, скубти) - це прояви садизму;
· неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;
· неприпустиме приниження гідності - дитина втрачає віру в себе, у власне«Я»;
· неприпустимо дорікати дітям лише за те, що ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.
Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби обов’язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б’ють сьогодні рідні батьки?
