Cлужби підтримки у випадку домашнього насильства

 Cлужби підтримки у випадку домашнього насильства

Перелік організації та установ,

служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід

звернутися у випадку домашнього насильства

• Урядова гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 1547

• Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і ґендерної дискримінації 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123 (з мобільного) (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно) для отримання консультацій юриста або психолога.

• Національна дитяча “гаряча лінія”: 0-800-500-225 або 116-111.

• Національна поліція: 102.

• Про випадки вчинення домашнього насильства можна повідомляти управління молоді та спорту Кропивницької міської ради за телефоном  (0522) 35 83 12 або надсилати повідомлення на електронну пошту: umc@krmr.gov.ua

• Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради за телефоном  (0522) 35 83 36 або надсилати повідомлення на електронну пошту: upravlditey@krmr.gov.ua

Управління освіти Кропивницької міської ради за телефоном  (0522)35-83-48 або надсилати повідомлення на електронну пошту: osvita@krmr.gov.ua

Стоп булінг

 

Сімейні цінності –шлях до щастя

 

Сімейні цінності –шлях до щастя

Роль сім`ї у вихованні і навчанні дітей – велика і відповідальна. Сім‘я в доступних межах і формах здійснює завдання розумового, морального, естетичного і фізичного виховання, дбає про її гармонійний розвиток.

Не дарма в народі говорять-„Нащо клад – коли у сім‘ї лад”.І в цьому вислові закладено глибокий педагогічний зміст. Особливу роль у вихованні і навчанні дітей в сім‘ї відіграє загальний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість сім‘ї .Виховання дітей в сім‘ї має, безперечно, суб‘єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо.

Задля розвитку особистості дитини, її духовності й душевності психологи радять, особливу увагу приділити виховуваню толерантності – здатності без агресії сприймати думки, поведінку, спосіб життя іншої людини, що відрізняються від власних. Батькам варто з уважністю поставитися до виховання дитячої толерантності як інтегративної якості і знати шляхи її формування.

Толерантність всіх членів родини у свою чергу передбачає повагу до самобутнього внутрішнього світу дитини, віру в перемогу добрих починань у міжособистісних відносинах, відмову від методів грубого примусу й будь-яких форм авторитаризму. Толерантність – не окрема якість, а сумарна характеристика взаємопов’язаних властивостей особистості. Аби виховати толерантну особистість, винятково важливим є підтримувати толерантні стосунки між членами родини, адже діти – дзеркало відносин і характерів батьків і найближчого оточення.

Саме в дитинстві закладається весь фундамент, вся основа подальшого щасливого та гармонійного майбутнього. Задля виховання щасливої людини, варто допомогти малюку навчитися дружити, адже в дитинстві закладаються основи дружніх стосунків.

Так на що ж варто звернути увагу ?

·                    Із самого раннього дитинства давайте дитині можливість спілкуватися з дітьми якнайбільше.

·                    Учіть малюка бути уважним до оточуючих, співпереживати, розуміти інших людей.

·                    Покажіть маляті способи виходу з конфліктних ситуацій.

·                    Демонструйте позитивний приклад гармонійного спілкування з оточуючими.

Якщо дитина часто потрапляє в конфліктні ситуації, варто звернути увагу,на такі рекомендації :

·                    Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими.

·                     Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

·                    Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

·                    Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як говорив А.С. Макаренко : «Навчити дитину бути щасливою не можливо, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна»

Психологи радять дотримуватися таких порад, для того щоб виховати дружелюбну та толерантну особистість

1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших, виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.

2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.

3. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної України є доступним майже кожній родині.

4. Говоріть про відмінності між людьми з повагою. Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту, мислення тощо.

5. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога швидше.

І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини – це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.

Протидія булінгу

 

БУЛІНГ – це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого

Як змінюється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: вдома:

 – не хоче одягатися вранці

 – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

 – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

 – не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку

в дитячому садку:

 – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

 – усамітнюється при будь-якій нагоді

 – часто губить свої іграшки або речі

– бруднить чи псує одяг

– грає поламаними іграшками

 – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі

– не має друзів у групі.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

-        Педагог або помічник вихователя: – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду дитини – образливо висловлюється про дитину чи її батьків – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

-        Батьки або члени сім’ї: – б'ють та ображають дитину вдома – принижують дитину у присутності інших дітей – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

–       Як розпізнати, що дитина стала ініціатором цькування?

– Найчастіше суб’єктами булінгу стають діти, котрі піддаються насильству в сім’ї, а також ті, що пережили психотравмуючі моменти в минулому (наприклад, самі є колишніми жертвами цькування). Такі діти, швидше за все, постараються відігратися на своїх однокласниках. Але трапляється, що буллер володіє високою самооцінкою в сукупності зі зниженою емпатією. І він цілком усвідомлює свої дії. Такій дитині необхідні жорсткі кордони і зрозуміла перспектива невідворотності наслідків її дій.

–       Що робити в такому випадку?

– Якщо мати чи батько дізнається, що його дитина є агресором, тоді є сенс з’ясувати причини її поведінки. І вже в залежності від цього – або відправити її, наприклад, в спортивну секцію, де вона могла би виявляти свої лідерські якості без шкоди для психологічного/фізичного здоров’я інших, або приготуватися до сімейної терапії, а також пояснити ступінь юридичної відповідальності за свою поведінку. Часто потрібно і те, і інше.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

Як діяти батькам у випадку булінгу?

-        СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ, РОЗПИТУЙТЕ ЇЇ. Запевніть дитину, що булінг, жертвою якого вона стала – це не її провина. Стати жертвою булінгу – не слабкість, а бути кривдником – не сила. Навіть якщо дитина не відчуває впевненості, заохочуйте її поводитися впевнено.

-        ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК ПОДІЙ. Переконайтеся, що ви записуєте все, що переживає ваша дитина, а також дати та час інцидентів. Також записуйте, з ким ви говорили про знущання та як вони планують вирішити проблему. Записуйте факти ваших дій, зустрічей, їх короткий зміст. Такий щоденник допоможе вам утримувати лінію подій і може принести користь на подальших етапах боротьби за права вашої дитини.

-        ВЗАЄМОДІЙТЕ З ЗАКЛАДОМ ОСВІТИ. Часто постраждалі діти зневірюються, втрачають надію, що ситуація покращиться. Але коли їхні батьки проявляють силу, впевненість і готовність захистити, дитину це заспокоює. 

-        РАЗОМ З ДИТИНОЮ ДОЛАЙТЕ НАСЛІДКИ БУЛІНГУ. Навчіть дитину протистояти знущанню. Обговоріть, як дитина може захиститися, якщо це повториться. Нехай дитина розвиває навички впевненості та налагодження більш здорових дружніх стосунків.

-        В ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ НАПРЯМУ АБО ТЕЛЕФОНОМ СПІЛКУВАТИСЯ З БАТЬКАМИ КРИВДНИКА.Найчастіше таке спілкування несе негативні наслідки і для вас, і для дітей та дуже рідко розв’язує проблему.

Булінг – це важке випробування. Найкраще, що може зробити мати та батько для своєї дитини у цій ситуації – це дати їй зрозуміти, що з будь-якою проблемою вона може звернутися до них, отримавши необхідну підтримку і захист.

ФРАЗИ, ЯКІ НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ДИТИНІ, ЯКУ ВІДДАЮТЬ У ДИТЯЧИЙ САДОК

Фрази, які не можна говорити дитині,

яку віддають У дитЯЧИЙ садок

Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка. Деякі з них лякають дитину, інші її обманюють, але всі вони — заважають адаптації. Дізнайтесь, які фрази слід забути, якщо ваша дитина збирається в садочок.

1.     Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! — таким чином ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: “Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!

2.     Ану поділись іграшкою — в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! — для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: “Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”

3.     Не плач, бо віддам в дитячий садок! — так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.

4.     Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! — знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить…

5.     Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! — “не” дитиною не сприймається. Дитина чує: “Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”

6.     Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) — це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною — залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.

7.     Я тобі куплю …, якщо ти підеш в садочок! — малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.

8.     Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) — малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відгукуєтеся — значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.

9.     Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… — не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: “Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами. я теж сумуватиму за тобою!”

10.                        В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! — ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок — це розвага, і що в садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще говоріть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, яку потрібно буде уважно слухати.

 

Підготовка дитини до відвідування дошкільного навчального закладу

 

Підготовка дитини до відвідування дошкільного навчального закладу

 

·        Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйтеся на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона матиме підтримку.

·        Уникайте будь-яких негативних розмов у сім’ї про дошкільний заклад у присутності дитини, адже вони можуть сформувати в неї негативне ставлення до його відвідування.

·        Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї.

·        Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня в дошкільному закладі (підйом, тривалість денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

·        Ознайомтеся з режимом харчування та меню в дошкільному закладі.

·        Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, навчайте правильно тримати ложку.

·        Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте в неї потребу проситися до туалету.

·        Навчайте дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

·        Навчайте гратися іграшками. Наприклад, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

·        Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

·        Грайтеся вдома в дитячий садок з ляльками: годуйте їх, читайте їм казки, водіть на прогулянку, вкладайте спати.

·        Виховуйте в дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.

·        Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, у яких потрібно змінювати форми поведінки.

·        Підготуйте для дитини індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

·        Повідомте медичну сестру дошкільного навчального закладу про стан здоров’я вашої дитини.

·        Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.