БУЛІНГ – це дія або бездіяльність,
що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою
стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути
заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого
Як змінюється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться
незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така
дитина: вдома:
– не хоче одягатися вранці
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти
до дитячого садка – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно
підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
– не контактує з однолітками у дворі – грає
наодинці в парку
в дитячому
садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та
рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
– усамітнюється при будь-якій нагоді
– часто губить свої іграшки або речі
– бруднить чи
псує одяг
– грає
поламаними іграшками
– відмовляється на користь іншої дитини від
головної ролі в театрілізації чи грі
– не має друзів
у групі.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей старшого
дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного
віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це
ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
- Педагог або помічник вихователя: –
зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує
скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду
дитини – образливо висловлюється про дитину чи її батьків – проявляє огиду щодо
фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
- Батьки або члени сім’ї: – б'ють та ображають
дитину вдома – принижують дитину у присутності інших дітей – проявляють сліпу
любов та виконують усі забаганки дитини – ставляться до своєї дитини як до
неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має
відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки
дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального
педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з
однолітками у групі.
– Як розпізнати, що
дитина стала ініціатором цькування?
– Найчастіше суб’єктами булінгу стають діти, котрі піддаються насильству в сім’ї, а також ті, що пережили
психотравмуючі моменти в минулому (наприклад, самі є колишніми жертвами
цькування). Такі діти, швидше за все, постараються відігратися на своїх
однокласниках. Але трапляється, що буллер володіє високою самооцінкою в
сукупності зі зниженою емпатією. І він цілком усвідомлює свої дії. Такій дитині
необхідні жорсткі кордони і зрозуміла перспектива невідворотності наслідків її
дій.
– Що робити в такому
випадку?
– Якщо мати чи батько дізнається, що його
дитина є агресором, тоді є сенс з’ясувати причини її поведінки. І вже в залежності
від цього – або відправити її, наприклад, в спортивну секцію, де вона могла би
виявляти свої лідерські якості без шкоди для психологічного/фізичного здоров’я
інших, або приготуватися до сімейної терапії, а також пояснити ступінь юридичної відповідальності
за свою поведінку. Часто потрібно і те, і інше.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
дитині, яка булить інших, увага та допомога
потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те,
що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші
діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він
заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів,
а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими
кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування,
бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком
природна частина дитинства".
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може
завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це
заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині,
що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете
терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину
зупинити насильство.
Загрози і покарання не спрацюють.
Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може
тільки посилити агресію і невдоволення.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви
насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади
поведінки.
Як діяти батькам у випадку булінгу?
- СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ, РОЗПИТУЙТЕ ЇЇ. Запевніть дитину, що булінг, жертвою якого вона
стала – це не її провина. Стати жертвою булінгу – не слабкість, а бути
кривдником – не сила. Навіть якщо дитина не відчуває впевненості, заохочуйте її
поводитися впевнено.
- ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК ПОДІЙ. Переконайтеся,
що ви записуєте все, що переживає ваша дитина, а також дати та час інцидентів.
Також записуйте, з ким ви говорили про знущання та як вони планують вирішити
проблему. Записуйте факти ваших дій, зустрічей, їх короткий зміст. Такий
щоденник допоможе вам утримувати лінію подій і може принести користь на
подальших етапах боротьби за права вашої дитини.
- ВЗАЄМОДІЙТЕ
З ЗАКЛАДОМ ОСВІТИ. Часто постраждалі діти зневірюються, втрачають надію, що
ситуація покращиться. Але коли їхні батьки проявляють силу, впевненість і
готовність захистити, дитину це заспокоює.
- РАЗОМ З ДИТИНОЮ ДОЛАЙТЕ НАСЛІДКИ БУЛІНГУ.
Навчіть дитину протистояти знущанню. Обговоріть, як дитина може захиститися,
якщо це повториться. Нехай дитина розвиває навички впевненості та налагодження
більш здорових дружніх стосунків.
- В ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ НАПРЯМУ
АБО ТЕЛЕФОНОМ СПІЛКУВАТИСЯ З БАТЬКАМИ КРИВДНИКА.Найчастіше таке спілкування
несе негативні наслідки і для вас, і для дітей та дуже рідко розв’язує
проблему.
Булінг – це важке випробування.
Найкраще, що може зробити мати та батько для своєї дитини у цій ситуації – це
дати їй зрозуміти, що з будь-якою проблемою вона може звернутися до них,
отримавши необхідну підтримку і захист.
